Павло Іванович Гавриш (1917-1968) - радянський військовий діяч. Учасник Великої Вітчизняної війни. Герой Радянського Союзу (1944). Полковник.

Павло Іванович Гавриш народився 30 грудня (17 грудня - за старим стилем ) 1917 року в селі Велика Дорога Ніжинського повіту Чернігівської губернії Української Народної Республіки (нині село Ніжинського району Чернігівської області України) в селянській родині. Українець. Після закінчення чотирьох класів сільської школи П. І. Гавриш працював у колгоспі. У 1939 році він був призваний до лав Робітничо-селянської Червоної Армії. До війни закінчив військово-інженерне училище.

У боях з німецько-фашистськими загарбниками старший лейтенант П. І. Гавриш з лютого 1943 року на посаді заступника командира 12-го окремого саперного батальйону 106-ї стрілецької дивізії 70-ї армії Центрального фронту. Бойове хрещення отримав в оборонних боях під Севском. Влітку 1942 року Павло Іванович брав участь у битві на Курській дузі, де 12-й саперний батальйон відзначився в ході Орловської наступальної операції. 

19.07.1943 року незважаючи на сильний обстріл сапери проробили проходи в мінних полях, забезпечивши наступ стрілецьких частин. Старший лейтенант Гавриш особисто керував проведенням робіт. У ніч на 21 липня 1943 він організував роботи з розширення пророблених раніше проходів, забезпечивши вільний прохід танків. Вранці того ж дня Павло Іванович зі своїми саперами виконав проходи в німецьких загородженнях для наступаючих частин 188-го стрілецького полку.

Після завершення Орловської операції управління 70-ї армії було виведено в резерв, а її підрозділи були передані іншим сполукам Центрального фронту. 106-та стрілецька дивізія була підпорядкована 65-й армії. У її складі Павло Іванович брав участь у битві за Дніпро. У ході Чернігівсько-Прип'ятської операції в період з 9 по 14 вересня 1943 старший лейтенант Гавриш успішно здійснював переправу підрозділів дивізії через Десну.

У середині жовтня 1943 106-та стрілецька дивізія вийшла до Дніпра в районі селища Лоєв Гомельської області Білорусі. 15 жовтня 1943 під час артпідготовки сапери під командуванням Павла Івановича переправили на підручних засобах через річку перші десантні групи, які закріпилися на плацдармі. Потім протягом трьох днів він керував переправою особового складу і бойової техніки дивізії на правий берег Дніпра і організував ремонт плавзасобів, постраждалих від вогню противника. За успішне форсування Дніпра 106-та стрілецька дивізія отримала почесне найменування «Дніпровська», а старшому лейтенанту Павлу Івановичу Гавриш указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 січня 1944 було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Скоро Павлу Івановичу було присвоєно чергове військове звання - капітан.

У лютому 1944 року 106-а дивізія була передана до складу 3-ї гвардійської армії 1-го Українського фронту. У складі армії на посаді командира 12-го окремого саперного батальйону 106-ї стрілецької дивізії капітан П. І. Гавриш брав участь у Проскурівсько- Чернівецькій операції, в ході якої його сапери забезпечували подолання інженерних загороджень противника стрілецькими підрозділами, і Львівсько-Сандомирській операції, під час якої Павло Іванович забезпечив швидке форсування частинами армії річок Луга і Західний Буг.

До початку 1945 року Павла Івановича виробили в майори і призначили дивізіонним інженером 127-ї стрілецької дивізії 3-ої гвардійської армії 1-го Українського фронту. На цій посаді Павло Іванович забезпечував переправу частин армії через Одер, Нейсе, Шпрее в ході Вісло-Одерської і Берлінської операцій, брав участь у штурмі міста Котбус. Війну майор П. І. Гавриш закінчив в 9 травня 1945 року в Празі під час Празької операції.

Після війни Павло Іванович продовжив службу в армії. Пройшов шлях від майора до полковника. У 1957 році закінчив Військову академію ім. М. В. Фрунзе. Служив у Києві, де 31 січня 1968 раптово помер. Похований Павло Іванович на Байковому кладовищі в столиці України місті-герої Києві.

Нагороди

• Медаль «Золота Зірка» (15.01.1944) - медаль №2430
• Орден Леніна (15.01.1944)
• Орден Вітчизняної війни 1 ступеня - двічі (01.10.1943 ; 01.06.1945)
• Орден Вітчизняної війни 2 ступеня (10.09.1944)
• Орден Червоної Зірки - двічі (29.08.1943; 1954?)
• Медалі